Ваш пост було додано у стрічку "Nародного Оглядача" [NO.UA - найкраще в українських блогах], до теми "Ахмєтов-штрассе":
http://no.ua/themes.php?id=123
:)))))
Думаю, що така доля спіткала не тільки Вас :)))
Я мріяв бути науковцем :) але занадто дієвий характер вимусив стати керівником та організатором :)
Не можу сказати, що школа мені мало дала, вона дала рівно стільки, скільки я спроможний був взяти.
З моєї особистої пам'яті: Уроки літератури в школі не любив. 1) надто багато вчили біографій. 2) багато "чорнухи" - творів про сумне.
Улюбленим автором запам'ятався Вишня.
Таланту викладача не достатньо. Якщо в програм закладено "учень пише 7 творів за четверть", то викладач не відкрутиться. А надмірне письмове навантаження мене відлякувало. До сьогоді вважаю, що 50-70% часу на уроках Літератури та Історії було втрачено дарма та жалкую що рідко їх прогулював. (разом з тим таке ставлення зовсім не завадило мені стати науковцем:)
Доброго дня.
Згоден з Вами з приводу того, що саме особистість вчителя часто є визначною у процесі формування відношення дитини до того, чи іншого предмету.
Але будучи реалістом та практиком, можу Вам сказати, що ми не знайдемо таких вчителів для кожного класу. Це просто не реально. Справа не лише в мотивації або платні, просто справжніх спеціалістів, які обожнюють свою справу і до того ж можуть її доступно викладати занадто мало.
Що ж до методології, то Ви помиляєтесь. Методологія визначає те, що вчитель буде давати дитині. Наприклад, мені не повезло з вчителями. Але коли я, у 8 здається класі, почав читати "Дон Кіхота" то був просто вражений цим твором, дочитав його весь і до сих пір вдячний тим, хто поставив його в програму. А от прочитавши "Собор" О. Гончара, то думав зовсім інше про людей які складали програму :)
Тому вірні критерії при формуванні навчальної програми є справою більш ніж важливою. І ті хто зараз її складають, на свій "суб’єктивний" розсуд, користуються тим, що громадськість просто не розуміє всієї важливості цього процесу.
на мою суб'єктивну думку - дурня.
Справа перш за все у постаті та таланті викладача.
Що у школі, що у ВИШі, мої викладачі з літератури рідко керувалися методичками. Проте в школі я прочитав лише кфлька книжок. Я знати не знав, що це може бути цікаво - кіно ж легше і простіше. А у Виші мені трапидася геніальна викладачка. Таким чином менше ніж за рік я від нероби перетворився на буквоїда.
Тому, як на мене, перш за все потрібно підвищувати кваліфікацію та мотивацію викладачів. На методолігію і справді всім плювати, окрім бюрократів безталанних, хіба що.
Ви знаєте, що стосується Джоан Роулінг, то на мою думку краще вивчати її твори, аніж деяких авторів, яких зараз вивчають.
Ви вірно відмітили, головне не якась конкретна особистість автора, головне це - критерії вибору твору для навчальної програми. А ці критерії, на мою думку, не відповідають вимогам здорового глузду.
Доброго дня, пані Наталія.
На мою думку багато вчителів люблять свою професію. Принаймі, я таких знаю особисто.
Спонукати дітей необхідно. Сама по собі дитина знає дуже мало, і якщо її не направляти, то толку з неї не буде.
Держава формує світогляд маси,натовпу,а не окремої особистості Школа-яскравий приклад державної політики.Керувати свідомими індивідумами - справа нелегка. Можна боротися з вітряками,тим самим наділяючи їх більшою силою,а можна ігнорувати.Якщо батьки,наприклад,читають,мають художній смак,діти залишатимуться байдужими?
Я можу,звісно,помилятися,але скажіть,будь ласка,чи багато вчителів люблять те,що вони викладають? Чи люблять і художнє слово, і своїх дітей щиро і безумовно? Чи можна спонукати дітей свідомо читати поза шкільною програмою? Без любові не буде любові!
сьогодні на цю ж тему прочитала відкриту лекцію в книгарні "є" віра агеєва. питання більш, ніж актуальне. з власного досвіду: маючи освіту українського філолога, великі пласти цікавого відкривала сама для себе, і то вже найбільше після закінчення навчання.
Дуже цікаве питання))
Особливо, якщо згадати ту програму, за якою ми вчилися. Козацькі літописи замість Гаррі Поттерів... Дуже "цікаві" і "зрозумілі" в 10-12 років. Хоча, як на мене, Джоан Роулінг не варіант для уроків літератури. Але добирати твори "за віком", а не "це ж такий внесок в укрліт" було б доречно.
Бо деяка шкільна література стає цікавою, зрозумілою і потрібною тільки, коли ти повторюєш її на "Дитячій літературі" (ну чи інших предметах) в інституті.
Цілком згідний з усіма тезами і думками статті. Найважливіше, що у ній є спокійний, зважений погляд у майбутнє, для якого просто треба працювати. Хоча не знімайте так легко з терезів, що діюча влада злочинно і цілеспрямовано нищить це наше українське майбутнє, руйнуючи систему освіти, спотворюючи інформацію. Не перекладайте на голови "незрячих гречкосіїв" провину за те, що вони незрячі. Хто зробив нас новітніми рабами, що нема коли вгору глянути?..
Дякую.